Видеодоказательства по ст.130 КУоАП

"Возвращаю радость вождения"... (096)717-3-717

судебная практика

Виновность должна быть доказанной, а обвинение не должно строиться на домыслах. Все сомнения трактуются на пользу обвиняемого.

В очередной раз удалось доказать невиновность  по ст. 130 КУоАП в суде апелляционной инстанции. Основным доказательством невиновности  послужило видео, которое было предоставлено работниками полиции как доказательство вины. И казалось-бы, что работники полиции делают все правильно и по закону, но уж очень спешат. Иногда создается впечатление, что у них план, который они должны выполнить. Вот и идут работники полиции на ухищрения и даже обман и все только ради составления протокола по ст. 130 КУоАП. Обидно, что суд первой инстанции не всегда объективно и в полной мере рассматривает административные материалы как того требует закон и выносит постановления не вникая в суть дела.  В свою очередь апелляционный суд в очередной раз демонстрирует полное соблюдение законности, что придает веры в справедливый суд.

Так при рассмотрении дела 757/18375/18 суд обратил внимание на незаконные действия работников полиции, которые при составлении протокола по ст. 130 КУоАП обещали обвиняемому в совершении административного правонарушения аннулировать протокол, если последний пройдет самостоятельно медицинское освидетельствование и привезет  им необходимые документы.

Также суд не забыл и о свидетелях, которые подписывают бланки объяснений предложенные им полицейскими. Данные бланки зачастую не соответствуют реальным обстоятельствам дела и как следствие не могут уже считаться надлежащими доказательствами вины.

Исходя из вышеизложенного сам по себе протокол об административном правонарушении не подкрепленный другими доказательствами не может быть основанием для привлечения к административной ответственности.

Полный текст постановления
Категорія справи №

757/18375/18-п

: не визначено.

Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 29.08.2018. Оприлюднено: 30.08.2018.
Дата набрання законної сили: 10.08.2018

Державний герб України

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  М.КИЄВА

Справа № 33/796/2247/2018                                                                 Суддя у першій  інстанції: Смик С.І.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП                                           Головуючий у апеляційній інстанції: Фрич Т.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м.Києва Фрич Т.В.,  за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_4, та його захисника ОСОБА_5, розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5, в інтересах ОСОБА_6 на постанову Печерського  районного суду м. Києва від  23 червня 2018 року щодо

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, —

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, —

        в с т а н о в и л а:

Постановою судді Печерського   районного суду м. Києва від  23 червня 2018 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі  600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір, що на день винесення постанови становить 352 грн., 40 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням адвокат ОСОБА_5, в інтересах ОСОБА_6, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/18375/18-п, провадження по справі про адміністративне  правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_6 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що в копії протоколу, що була вручена ОСОБА_6 не зазначені повні контактні дані свідків. Зазначене свідчить про те, що поліцейськими протокол дописувався вже після його складання без присутності свідків та  у відсутність ОСОБА_6, чим порушено вимоги ст. 254 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 № 1395.

Також апелянт зазначає, що під час складання протоколу ОСОБА_6 не відмовлявся пройти огляд на стан сп’яніння на місці, але поліцейські відмовилися проводити огляд на місці. Та суддя не звернув увагу на те, що у протоколі не сформульовано, який саме огляд і у який спосіб ОСОБА_6 має пройти на вимогу поліцейського.

Крім того апелянт зазначає, що при наявності суперечностей показань свідків, суд не викликав і не допитав цих осіб в судовому засіданні, у зв’язку з чим такі пояснення не можна вважати доказами. Та з відеозаписом з місця подія ОСОБА_6 не ознайомлено. Він не досліджувався під час судового розгляду. Відео запис є недопустимим доказом, оскільки у порушення п. 3.3. Розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, поліцейський чоловічої статті із автопатруля під час спілкування із ОСОБА_6 почав здійснювати запис на нагрудну камеру з самого початку зупинки транспортного засобу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_6, його захисника ОСОБА_5, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, витребувавши додаткові докази, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи на обґрунтування апеляційної скарги вважаю, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності з ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне  з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній  відповідності з законом.

В розумінні ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність  адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення даної справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком  експерта, речовими  доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення та з оскаржуваної постанови, судом першої інстанції під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення щодо  ОСОБА_6. дані вимоги закону належним чином не дотриманні, а тому висновок судді про порушення водієм ОСОБА_6  п. 2.5 ПДР України не відповідає фактичним обставинам справи.

Так, під час розгляду справи суд першої інстанції, підійшов формально до розгляду даного протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та визнаючи винним ОСОБА_6  у вчиненні адміністративного правопорушення, не обґрунтував своїх висновків, лише послався на те, що вина ОСОБА_6 у вчиненні правопорушення в повному обсязі доведена доказами, що містяться в матеріалах справи, що ставить під сумнів законність даної постанови.

Як убачається з постанови, суд першої інстанції послався  лише на дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення БД № 427759 від 03.04.2018, дані письмових пояснень свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, які долучені до матеріалів справи, та  відеозапис, що міститься на DVD-R диску, з якого вбачається, що ОСОБА_6 дійсно  відмовляється пройти огляд на стан сп’яніння при двох свідка, про те, не надав оцінки відеозапису в частині того, де працівники поліції пропонували ОСОБА_6, після складення протоколу БД № 427759 від 03.04.2018, добровільно звернутися до лікаря-нарколога та надати їм довідку про те, що він не перебуває в стані наркотичного сп’яніння, та вони на підставі наявності такої довідки скасують складений щодо останнього протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України  та  ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов’язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно вимог ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п. 2 ст. 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті — «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgmentof 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів.

Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення  ст.62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Так, під час апеляційного розгляду ОСОБА_6. дав показання про те, що 03 квітня 2018 року він стояв службовою машиною за адресою: м. Київ, б-р. Лесі Українки, 28-а, передавав товар. В цей час до нього підійшли працівники поліції та сказали, що він перебуває в стані наркотичного сп’яніння, та запропонували проїхати до лікаря-нарколога. Він не міг в той час їхати до лікаря, так як він був на службовій машині, в якій перебував товар, та яку він не міг залишити. Був згоден пройти огляд на місці, про те, працівники поліції повідомили, що такий огляд проводиться тільки в лікарні. Після складання протоколу про адміністративне правопорушення,  передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відмову в проходженні встановленому законом порядку на стан наркотичного сп’яніння в лікаря-нарколога, сам добровільно за само зверненням звернувся до КМНЛ «Соціотарапія», та здав аналізи на перевірку стану наркотичного сп’яніння.

Вказані пояснення ОСОБА_6підтверджуються відеозаписом з місця події /а.с. 2/, з якого вбачається, що дійсно йому було запропоновано  пройти огляд на стан наркотичного сп’яніння у лікаря-нарколога, але останній наполягав на тому, що він не перебуває в стані наркотичного сп’яніння, та був згоден пройти такий огляд на місці. Однак працівники поліції запропонували йому після складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, добровільно проїхати до лікаря-нарколога та пройти огляд на стан наркотичного сп’яніння. А в разі відсутності стану наркотичного сп’яніння надати їм довідку, після чого  вони скасують зазначений протокол.

Також на перевірку тверджень апелянта, стосовно того, що він добровільно за самозверненням звертався до лікаря-нарколога для проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння, Апеляційним судом м. Києва направлено запит до Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія», на який надано копію акту №003898 від 03.04.18  медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та апелянтом надано другий примірник висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.04.2018, з яких убачається, що ОСОБА_6 проходив огляд за самозверненням 03.04.2018, та відповідно до якого не виявлено ні наркотичного, ні алкогольного сп’яніння.

Крім того, пояснення  свідків, дійсно містять протиріччя, оскільки з них не зрозуміло від якого огляду ОСОБА_6 відмовився від проходження. Так як в поясненнях свідків зазначено, що ОСОБА_6 відмовився від проходження тесту на стан алкогольного (наркотичного) сп’яніння. Про те, останньому інкриміновано, що він керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп’яніння.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6 суд першої інстанції не дотримався вимог ст.245252280283 КУпАП про всебічне, повне та об’єктивне дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення, а його висновок про порушення водієм п. 2.5 ПДР України не відповідає фактичним обставинам справи, у зв’язку з чим постанова Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2018 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6 закриттю, у зв’язку з відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.

            На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП України, суддя,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 — задовольнити.

  Постанову судді Печерського   районного суду м. Києва від  23 червня 2018 року, якою ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, — скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6 за ч.1 ст. 130 КУпАП — закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

міста Києва Т.В.Фрич

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Заказать звонок
+
Жду звонка!